Ансамбль Онуфріївської церкви

З княжим Львовом пов'язана монастирська церква св. Онуфрія (вул. Б. Хмельницького №36), вона займає визначне місце в історії української культури. На жаль, ранній період її будівельної історії — до XVI ст. — не вияснений. У 1463 р. монастир обновив львівський міщанин Степан Дропан. Після пожежі його відновили в 1518 році, але в 1550 році київський воєвода князь Костянтин Острозький збудував на цьому місці муровану церкву з двох нефів та монастирські будинки.

Спершу храм складався з двох частин, які до XVIII ст. не були з'єднанні між собою: основної — так званої "великої церкви" і Троїцької каплиці з південної сторони — "малої церкви". Після багатьох руйнувань від пожеж та воєн пам'ятку постійно відбудовували. Найґрунтовнішу реставрацію здійснено в 1680 р., після турецької облоги 1672 р.
У 1701 році стараннями Анни Красовської, дружини діяльного члена Успенського Ставропігійського братства Миколи Красовського, розширено Троїцьку каплицю. Під час реконструкції 1776 р., проведеної архітектором Францом Кульчицьким, між "великою церквою" і каплицею пробито стіну і з'єднано ці дві споруди в одну. В 1780 році проклали кам'яні сходи з вулиці до церкви, а в 1822 році побудували вежу-дзвіницю. В 1821—1824 рр. під керівництвом архітектора Франца Трешера розширено на чотири сажні у східному напрямі вівтарну частину, добудовано сакристію і притвор.

У 1902 р. за проектом архітектора Едгара Ковача будівничий Іван Левинський спорудив північний неф, повторивши форму південної каплиці, внаслідок чого церква стала тринефною з видовженим центральним. Бокові нефи завершені банями з ліхтарями. Типологічно вона наблизилась до Миколаївської церкви.

Ансамбль Онуфріївської церкви доповнюють монастирський будинок з дзвіницею і оборонні мури з бійницями. Невеличкий мурований монастир був уже в XVI ст. У 1683 р. його відбудували і розширили; сучасний вигляд отримав після реконструкції 1815 р. У 1820 р. надбудовано дзвіницю, нижній ярус якої служить входом на церковне подвір'я. Для безпеки і ефективнішої оборони подвір'я в роках 1693—1698 обведено мурами з бійницями. У 1592—1660 рр. прибудовано госпіталь, притулок для убогих, а з 1663 р. постало "молодше братство", яке підлягало Успенському Ставропігійському.

В інтер'єрі зберігся іконостас початку ХХ ст., різьба якого виконана за зразком Краснопущанського іконостаса. Ікони до нього написав Модест Сосеснко в 1902—1908 рр. в старих іконописних традиціях. Дерев'яний амвон у вигляді печери в скалі створено в 1777 р. сцинарем Лазарем Паславським.

У цьому монастирі в 1573 році знайшов пристановище Іван Федоров — "друкар книг перед тим не бачених". Тут він видав першу на Україні книгу "Апостол"; тут же в подвір'ї церкви його поховано у 1583 році.

З північного боку безпосередньо до Онуфріївського монастиря примикав неіснуючий нині вірменський монастир з мурованою церквою св. Анни. Це був найдавніший вірменський мурований з каменю храм у Львові, споруджений у XIII ст. (розібрано наприкінці XVIII ст.). Поряд знаходилась друга вірменська церква — св. Якова, побудована близько 1400 р. й розібрана в 1796 р.

Джерело: В. С. Вуйцик "ДІАЗЛ", В. Овсійчук "Архітектурні пам'ятки Львова"

Читайте також:
Один з найдавніших храмів Львова — Костел Іоанна Хрестителя
Найдавніший храм Львова - св. Миколая
Церква Вознесіння Господнього на Старознесенській

Поділитися з друзями