Бернардинський монастир

При самих мурах міста стояв монастир бернардинів, збудований у XV ст. з дерева. На його місці у 1600—1630 рр. збудували костел, разом з монастирським спорудами, дзвіницею, ротондою над криницею, оборонними мурами та декоративною колоною — разом утворюється один єдиний архітектурний ансамбль. Першим будівничим костелу був монах-бернардинець Бернард Авелід, відтак — Павло Римлянин, а після його смерті у 1618 р. роботи продовжував будівництво Амброзій Прихильний.

Споруда вражає своєю неузгодженістю: її головний куб вирішений в традиціях ренесансу, а фасад несе на собі вияв північноєвропейського маньєризму. Чисті риси ренесансу збереглися в боковому фасаді і вівтарній частині: великі площини стін діляться пілястрами, на які спираються архівольти, фриз — метопи і тригліфи. тут ясно видно почерк Павла Римлянина. Але у Львівському суспільстві з'явилися нові естетичні ідеали і вимоги, його уже не задовольняли ренесансна ясність, узгодженість, порядок і гармонія. Естетичні смаки почали скеровуватись до виключної декоративної пишності, драматизованої експресії, до ефективного монументалізму.
Зміни торкнулись лише зовнішнього вигляду храму. На його фасаді з'явився щит віртуозно гнутих форм. Нижній ярус з верхнім пов'язується ускладненим характером волют, на виступах яких, а також у стінних нішах розміщені статуї. Форми прикрас запозичені з готових зразків спеціальних серій, які випускалися у Фландрії.

Вежа костелу (38 м) збудована Андрієм Бемером, який прибув до Львова із Вроцлава. Він, можливо є автором скульптур, що прикрашають фасад. Приблизно 1753 р. на вежі поставили годинник з боєм, для якого майстер Андрій Франк у 1653 році відлив спеціальний дзвін.

Різьблені лави в пресвітерії, за усталеною традицією, виконав у 1640—1644 рр. майстер Павло з Бидгощі. Наприкінці ХІХ ст. — на початку ХХ ст., під час реставрації, старі лави розібрали й замінили новими, що є точною копією попередніх. Їх вирізьбив Антон Рарогевич за участю Ферека із Закопаного та Тадеуша Дикаса. З оригінальних, первісних лав складено два фрагменти: один для Художньо-промислового музею у Львові, другий — для Краківського Національного музею. Добре збережені елементи різьби використано в нових лавах. При цій реставрації у стіні пресвітерії було виявлено захоронення 1678 р., що в деяких дослідників викликало сумнів щодо часу різьблення лав у першій половині XVII ст.

Храм складається з трьох нефів. Довжина якого дорівнює 57,5 м, а висота понад 22 м. Інтер'єр розмалювали у 1738—1740 рр. Бенедикт Мазуркевич і художники Р. Бартницький, П. Волинський та І. Сорочинський.

До 1900 р. у Бернардинському монастирі знаходилося шість полотен "Страстей" відомого українського художника Луки Долинського. З пам'яток XVII ст. в інтер'єрі костелу збереглися рельєфи святих і пророків над архівольтами арок головного нефа та у вівтарній частині — скульптура Яна Блаженного з Дуклі, виготовлена з червоного мармуру Войцехом Зичливим. Образ "Апофеоз" цього ж святого, виконаний у 1677 р., висить на північній стіні. Він цінний для нас тим, що на ньому зображено Львів того часу з оборонними мурами і вежами. Бачимо також первісний вигляд Бернардинського монастиря. Витвором ковальського мистецтва є металева балюстрада хорів роботи слюсаря Фелікса з Санча (1612 р. або 1617 р.). У вівтарі висить велика композиція "Розп'яття", намальована в середині XVII ст. краківським художником Ф. Лекшицьким.

Біля костелу є ще дві цікаві пам'ятки архітектури. Насамперед це пізньобароккова ротонда над криницею, купол якої вкритий фресками і завершений статуєю Яна з Дуклі, походить з 1761 р.; декоративна колона перед фасадом костелу, присвячена цьому святому, поставлена у 1736 р. на кошти крайчого коронного Северина Михайла Жевуського.
Монастирські будинки зведені також у XVII ст. разом з костелом, при цьому створюючи цільний ансамбль. Коло старих оборонних мурів, що оточували костел, в південно-західному кутку в 1734 році збудовано дзвіницю, що має вигляд укріпленого бастіону. Її форми стримані та скромні. За стилем вона пов'язується з ренесансною конструкцією храму.

У зв'язку із впорядкуванням площі Митної та будівництвом підземного переходу в 1976—1977 рр. повністю відкрито і реставровано Глинянську вежу з брамою (1618 р.), що вела в Бернардинський монастр.

Джерело: В. С. Вуйцик "ДІАЗЛ", В. Овсійчук "Архітектурні пам'ятки Львова"

Читайте також:
Замість Святого — барокова ваза
Домініканський костел або ж храм Святої Євхаристії

Поділитися з друзями