Будинок "Пір року" на вулиці Вірменській


Найстарішою вулицею львівського Середмістя є Вірменська. Вулиця заселялася вихідцями зі Сходу, вірменами та мусульманами. У Львові вірмени з'явилися у другій половині XIII ст. і мешкали переважно в північній частині. В різні епохи різні частини вулиці називалися по різному. У XV ст. Університетською або Академічною через те, що неподалік була будівля університету, у другій половині ХІХ століття вулиця називалася Дідушицьких, на честь спольщеного українського роду, представник якого Володимир Дідушицький заснував неподалік, на вулиці Театральній, Природничий музей. Від кінця ХІХ століття вулиця називалася Вірменською. В часи німецької окупації вулиця мала назви Бюрґерштрассе і Вельфенштрасе.

На Вірменській вулиці чудовими ампірними рельєфами прикрашений будинок №23. Це чотириповерхова кам'яниця з фасадом завширшки у п'ять вікон, оздоблена у стилі історизму пілястрами іонічного ордеру, довгим балконом з металевою балюстрадою. Цей будинок унікальний тим, що в його оформленні видно перехід від класицизму до реалістичної скульптури другої половини ХІХ століття, а крім того, це єдина у Львові пам'ятка, в оформленні якої втілена тема життя і побуту селян Львівщини.

На цій будівлі цілий комплекс різноманітних зображень: фриз із знаками Зодіака, нижче, між поверхами, розміщені сцени "Пори року" з богом Хроносом (Сатурном) у центрі, що символізує швидкоплинний час. Характер зображень, підхід до розв'язання сцен "Пори року", які тлумачаться як побутові сцени з життя селян, а головним чином характер самого фасаду доводить, що будівлі надано такого вигляду в 50-х — 60-х роках ХІХ століття. Чистота форм класицизму тут поступається місцем еклектизмові. Але цінності архітектурній пам'ятці надають рельєфи з зображенням побутових сцен: "Весна" — оранка, "Літо" — жнива, "Осінь" — "переробка льону", "Зима" — весілля, переданих зі знанням життя і побуту селян. Характер оздоблення пов'язується з реалістичним напрямком в образотворчому мистецтві того часу, автором яким був Гаврило Красуцький. Він народився на Придніпрянщині, служив у Варшаві в царській жандармерії, але уникаючи кари за допомогу польським повстанцям у 1863 р. втік до Львова. Тут прийняв прізвище Шмайдель і вчився в майстернях львівських скульпторів.

Внутрішнє розпланування кімнат, коридорів, сходової клітки — властиве міщанським будинкам XVI—XVIII ст. Протягом кількох віків він був власністю різних людей. У 1884 році будинок адаптовано під школу ім. Г. Пірамовича, а у 1920—1930 рр. в ньому розміщалася школа ім. М. Шашкевича.
У 1930-х роках в будинку була майстерня Януша Вітвицького, де виготовлялася пластична панорама Львова XVIII ст.

Джерело: І. Лемко, В. Михалик, Г. Бегляров "1243 вулиці Львова", В. С. Вуйцик "ДІАЗЛ", В. Овсійчук "Архітектурні пам'ятки Львова", І. Мельник "Львівські вулиці і кам'яниці", "Львівське Середмістя"

Читайте також:
Годинники Львова
Екзотична сакральна споруда Львова. Вірменська катедра
Легенда про Вірменський Собор
Пам'ятник Посмішці

Поділитися з друзями