"Червоні ліхтарі" у Львові

У міських архівах Львова зберігається досить незвичний документ - 11 березня 1935 року власники крамниць на вулиці Сикстуській (тепер- Дорошенка) поскаржились владі, що поблизу їхніх закладів ходять повії, які відлякують заміжних покупців. І це тоді, коли проституція була заборонена!
Синагога "Золота Роза" була побудована на місці колишнього публічного будинку. Неподалік теперішньої "Галицької Жидівської Кнайпи "Під Золотою Розою".

Перша документована згадка про такий заклад припадає на 1450 рік. У міській книзі видатків записано: "На канал в будинку лупанару - 12 грошів". Так у ті часи називали бордель. Ще через кілька літ, у вересні 1459-го у статут цеху ткачів було внесено пункт, згідно із яким членам цеху заборонялося "шанувати повій" - тобто користуватись їхніми послугами, з'являтися із ними на людях, пригощати алкоголем тощо. Схожа заборона існувала й у статутах львівських цехів мулярів та котлярів. Останніх, до речі, за контакти з повіями карали суворо: стягували штраф, що дорівнював шеститежневому заробітку!
Вважається, що перший будинок розпусти створив італієць Русетто. Стояв він у районі синагоги "Золота роза", ближче до міського арсеналу. 1473 року його закрили, і довший часна цьому місці ніхто не жив.
Приблизно до середини XVI століття у Львові до проституції ставились досить толерантно. Однак коли в Європі набули поширення венеричні хвороби, то будинки розпусти закривали, а повій переслідували. Борделі у Львові почали переносити за межі міських мурів, де були юридики - території, що не підлягали міській владі. Багато повій було на Краківському передмісті Львова. Їхні послуги не коштувало дорого - 1735 року за візит платили 12 грошів, тоді як денний заробіток кваліфікованого майстра вартував 30.
У ХVІІ столітті, аби насолити українцям, міська влада розмістила один будинок розпусти у Папарівській кам'яниці на вулиці Руській, навпроти української церкви. Цей бордель працював 5 днів на тиждень, крім п'ятниці і неділі. Лише після того, як Львів перейшов під владу імперії Габсбургів, парох церкви Іван Горбачевський таки домігся закриття того закладу.
Австрійці серйозно боролись із проституцією. 1774 року у Львові навіть заборонили тримати жіночу прислугу в корчмах, бо вважали, що жінки-офіціантки можуть бути прихованими повіями. Жінок, які займалися проституцією, карали, щоправда, найчастіше за поширення венеричних хвороб.
1885 року в Австро-Угорщині ухвалили закон, яким заборонили проституцію, однак дозволили займатись нею жінкам, що не мали інших можливостей утримувати себе. Та до повій ставили вимоги: не приймати клієнтів у тому ж помешканні, де живуть чоловік та діти. Будинок, у котрому працювала повія, мав бути щонайменше за 200 метрів від школи, церкви чи лікарні. Сама жінка мусила постійно відвідувати лікаря.

Повію легко було розпізнатина вулиці, і люди старались обійти таку жінку стороною, аби їх не запідозрили в певному інтересі. Борделі часто переїжджали з місця на місце, багато повій працювало індивідуально. Є згадка про бордель на вулиці Медовій - біля будинку швейцар по-змовницьки підморгував перехожим.

Читайте також:
Синагога "Золота Роза"

Поділитися з друзями