Чотири львівські ратуші

Від часів Магдебурзького права львівська міська Ратуша мала виняткове і символічне значення. Міська Ратуша прийшла до Львова 1356 року, і була не лише офіційною будівлею, владним офісом, а й місцем проведення приватних урочистостей, міщанських весіль тощо. Міщани називали давню Ратушу Львівським Капітолієм, де сенат громадян Львова за участі "станів і народів" рядив суспільне добро, безпеку і процвітання міста. Про цю Ратушу не залишилося жодної писемної згадки. Однак можна припустити, що будівля була дерев'яною і можливо її збудували теслі з Сілезії і Моравії. Велика пожежа 1381 року вщент знищила першу львівську Ратушу, а разом із нею згоріли усі тогочасні міські документи. Найстаріша міська книга вже 1382 року свідчить про те, що Ратушу відбудували і ця готична будівля існувала до 1490 року, коли її ґрунтовно перебудували.

1404 року на вежі Ратуші встановили годинник, що свідчило про багатство міста. Цього року Львів мав свого зеґармайстра, який отримував з міської скарбниці гривню річної платні. З кінця XIV століття і до будови нової Ратуші Мартином Кампіаном у 1619 році зберігся також на горішній частині вежі барельєф зі зображенням Божої Матері.
У середині XV століття площа навколо Ратуші мала бруківку. Наприкінці середньовіччя скромна й проста ратушева будівля вже не відповідала репрезентаційній меті міського управляння. Від кінця XV століття виявилося, що будівля львівської Ратуші є затісною і невідповідною до потреб міста. З цією метою розібрали західну частину будівлі разом із вежею, аби до частини старого крила добудувати нове разом із новою вежею і годинником. Нову вежу міської Ратуші 1491 року звів Ганс Блехер. Наріжний камінь нової Ратуші урочисто заклали 10 серпня 1489 року у присутності королевича Яна Ольбрахта, який якраз перебував у Львові, повертаючись із переможного походу на татар.
Будова Ратуші тривала три роки і 1491 року на її вежі встановили годинниковий дзвін вагою 11 центнерів, котрий вручну щогодини відбивав час. 1504 року було остаточно завершено кам'яну вежу і цього ж року піднято на неї новий годинник, який працював автоматично.

У часи найстрашнішої пожежі Львова 1527 року згоріло усе місто, частково вціліла лише будівля Ратуші. 1532 року вежу Ратуші відреставрували. У 1557 року вперше на вежі Ратуші за 10 грошів підняли хоругву, яка мала сигналізувати про пожежу. На Ратуші чатував сторож. При появі пожежі він бив у дзвін. Один, два, три, чотири удари означали пожежу у чотирьох дільницях міста, п'ять ударів у середмісті і шість — на передмістях. Одразу ж повторювати кількість ударів повинні були дзвони на вежах костелу Бернардинів та Онуфріївського монастиря.

1571 року нова сильна пожежа знову пошкодила будівлю Ратуші і запрошений з Перемишля відомий годинникар Балтазар Словік з'ясував, що старий годинник не надається до реставрації. Роботу замовили майстру Мельхіору Тилю з Сілезії і 1574 року новий годинник вже з додатковим меншим дзвоном для вибивання чвертей години встановили на вежі.

Наприкінці XVI століття до ґрунтованої реконструкції Ратуші доклався львівський патрицій Станіслав Шольц. Його коштами 1591 року зліва від входу до Ратуші на високому кам'яному постаменті встановили найславетнішого львівського лева — символ гордощів старого Львова. Стараннями Шольца перед Ратушею 1594 року також встановили новий пранґер з фігурами Феміди і ката з мечем, які ніби зрослися спинами. Ця чудова пам'ятка на щастя збереглася до наших днів, вона стоїть в Італійському подвір'ї на Площі Ринок, 6.

У 1571 року ратужа пережила ще одну пожежу. 1617 року Мартин Кампіан переконав міську раду збудувати нову вежу. У 1619 році будівництво нової 8-кутної вежі було завершено, оздоблено скульптурою Андреаса Бемера та Бернарда Дікембоша. На початку XIX ст. стара ратуша складалася з кількох будинків, фронтом обернених до полудня. Середній будинок був найстарший, своїми основами сягав до початків міста; направо і наліво були пізніші прибудови. Головний вхід був у лівім крилі. Вели до нього широкі сходи і півкругла брама, оперта на сталевих стовпах; за нею був передсінок і сіни, з яких ішли кам'яні сходи на поверхи. На верху вежі був польський герб і під ним гербовий лев, що зберігся дотепер. У 1672 році під час сильної бурі лев упав з вежі, це вважали лихим знаком для міста — того року прийшла на місто турецька облога.
Стіни ратуші наприкінці 1780-х були напівзруйновані. 1790-го місто закупило одну з 12-ти будівель з північної сторони ратуші для заміни старих її приміщень новими, більш просторими. На початку ХІХ століття було розроблено проект, за яким всі частини ратуші, крім вежі, мали бути знесені. 14 липня 1826 року поздовжня 4-гранна частина почала тріщати, о чверть на 7-му завалилася, розвалившись на 2 боки.

Уже наступного року львів'яни заклали фундамент нової Ратуші. 21 жовтня 1827 року посвятили наріжний камінь будови, який зараз міститься під західним крилом теперішньої Ратуші. Будівництво нової масивної і монументальної Ратуші здійснили від 1827 по 1835 рік архітектори під керівництвом Юрія Глоговського. На ратуші 1835 р. встановили годинник, виготовлений у Віденському Політехнічному Інституті. Функціонував він лише 11 років — до 1848 року, коли під час революційних подій у Львові і обстрілу Ратуші, годинник разом із вежею згорів.
Після пожежі Ратушу у 1849—1851 роках перебудував Йоганн Зальцман. По відбудові вежі 3 травня 1851 році на ній встановили годинник фабрики Вільгельма Штілє під Віднем. Купол зруйнованої вежі замінили на сучасне зубчасте завершення, яке нагадує архітектуру раннього середньовіччя.

Читайте також:
Годинники Львова
Ансамбль площі Ринок

Поділитися з друзями