Годинники Львова

Сонячний годинник на фасаді "Будинку пір року"
Найбільш архаїчний за формою — сонячний — примостився не на вежі, а на фасаді відомого «будинку пір року» по вулиці Вірменській у Старому місті. Споглядання цієї пишно декорованої кам’яниці, що постала на початках ХІХ століття, — обов’язкова умова програми всіх туристів, які потрапляють до Львова. Та й жителі міста, пробігаючи повз нього у справах, часто піднімають очі, аби чи то зайвий раз звіритися із зодіакальним календарем, чи то цитату з Вергілія собі нагадати (жарт), чи то помилуватися виразними рельєфами роботи Гавриїла Красуцького... У центрі цього щедрого архітектурно-часового коктейлю, як і належиться, Хронос — бог часу, що напівлежачи спирається на земну кулю. Вона, власне, і є сонячним годинником: проведена через центр вертикальна смуга визначає лінію полудневого сонцестояння, а стрижень у центрі відкидає тінь відповідно до шляху сонця небосхилом від Сходу до Заходу. Шкода лишень, що сонячний годинник у Львові з його постійно хмарною дощовою погодою — не для потреб.

Львівська Ратуша
1491 року збудована вежа львівської ратуші була оснащена годинником і дзвоном в 11 центнерів ваги, який виготовив ливарник Валентин Фельтен. Керувався дзвін вручну, тож щогодини черговий мав хапатися за мотузку, аби львів’яни не загубилися в часі. На щастя, за п’ять років чернець Григорій сконструював автоматичний годинниковий механізм. У львівських архівних записах зберігся цікавий факт про те, що 1536 року ливарник С. Сорока за вироком суду отримав покарання — накручувати міський годинник. 1557 року каменяр Павло виготовив для годинника на ратуші чотири циферблати й оздобив їх різьбою з янгольськими голівками, а художник Августин представив на посрібленому циферблаті рух сонця і місяця. Тоді ж годинник оснастили додатковим дзвоном для відбивання чвертей.
Поет Себастіян Кленович у поемі «Роксолані» (1584 рік) присвятив кілька рядків його дзвінкоголосим руладам. 1574 року новий годинник для ратуші виготовив запрошений з міста Штільгау відомий майстер Мельхіор Тіль. Йому так сподобалися Львів і львів’янки, що він залишився тут назавжди, одружився, отримав громадянство. 1619 року бургомістр Львова Мартин Кампіян перебудував готичну ратушу відповідно до ренесансної моди. Тоді ж на вежу потрапили два середньовічні дзвони, які разом із черговим новим годинником (придбаним з розформованого костелу отців-єзуїтів) загинули 1826 року — тоді завалилася стара ратуша. 1836 року на новій вежі нової ратуші був установлений новий годинник, виготовлений у Віденській Політехніці під керівництвом професора Штемпфера. На жаль, йому судився дуже короткий вік — він загинув під час обстрілу ратуші революційного 1848 року. Новий годинник, теж віденського виробництва (виготовлений відомою австрійською фірмою «Wilgelm Stiehl»), був установлений 1851 року. Він працює дотепер — це один з останніх механічних вежових годинників у Європі!

Музей «Русалки Дністрової»
Годинник на дзвіниці колишньої церкви Св. Духа (тепер філія Львівської галереї мистецтв — музей «Русалки Дністрової») потрапив до Львова у 1786 році зі Скиту Манявського. За легендою, він був виготовлений на гроші видатного українського гетьмана Івана Виговського.

Костел Св. Марії Магдалини
Годинник на костелі Св. Марії Магдалини (механізм зберігається сьогодні у Львівській галереї мистецтв) був встановлений у ХІХ столітті. Найдавніша споруда костелу Св. Марії Магдалини збудована в 1630 р., тепер вона існує як вівтарна частина храму. У 1753-1758 рр. арх. Мартин Урбанік добудував до неї вежі, наву та хор. На фасаді, між фронтоном та вежами розташовані скульптурні фігури Св. Домініка та Св. Яцека ( скульптор Себастьян Фесінгер). Барокові шоломи веж виконані у 1889 р. за проектом архітектора Юліана Захаревича. На тлі споруда монастиря домініканок, в якій у 1841 р. розташували жіночу в'язницю, в 1929 р. її було перебудовано, тепер тут міститься навчальний корпус Національного університету "Львівська політехніка". В центрі, за трамваєм, помітна колона Сикстів, поставлена на цьому місці ще до побудови костела (близько 1580 р.). Праворуч фрагмент наріжного будинку вул. Хшановської (тепер вул. М. Вербицького).

Читайте також:
Чотири львівські ратуші
Будинок "Пір року" на вулиці Вірменській

Поділитися з друзями