Історія ювелірних виробів

У Львові золотарсько ремесло розвивалось у ХІV-ХVІ ст. Основними металами для виготовлення жіночих прикрас тоді було золото і срібло. Наділені високими пластичними якостями, ковкістю, ці метали гарно відбивають світлове проміння та дають можливість моделюванням об'ємів і форм утворювати цікаві світло-тіньові ефекти.
Часто застосовувались у прикрасах кольорові шляхетні камені, які в ХV-ХVІ ст. цінувались не за високу якість і чистоту, яскравий блиск чи матеріальну вартість, а головним чином за їх колір – ніжну голубінь сапфіра, таємничу зелень смарагда, гарячий колір яхонта. Камінчики могли бути довільної форми, з природними недоліками, нерівномірного забарвлення, бліді. їх оправляли у такому ж вигляді, монтуючи кожен окремо, часто на віддалі один від одного, в орнаментованому емаллю, черню, карбуванням гнізді. Підхід до каменів змінився в другій половині XVII ст., коли їх все рідше стали сприймати як кольорові плями на полискуючому тлі металів. Такі зміни відбулись внаслідок тісних контактів ремісників цієї галузі з Константинополем, звідки, в основному, завозили до Львова та інших міст кольорові камені, розкішно оздоблені ювелірні вироби грецьких майстрів, насамперед зброю, а також у зв'язку з переїздом до деяких українських міст золотарів-греків.

Найповніші відомості про виробництво жіночих прикрас ХVІ-ХVІІ ст. пов'язані з золотарством Львова. Тут поряд з русинами працювали німецькі, шотландські, голландські, угорські, італійські, польські, вірменські та єврейські майстри. В їх виробах своєрідно поєднались європейські орієнтації на ренесансні та барокові форми з місцевою національною основою, створивши характерні художні особливості львівських виробів: скульптурну об’ємність, складні орнаментальні обриси, поліхромію. У надзвичайно широкому асортименті продукції львівських золотарів жіночі прикраси займали важливе і почесне місце. Для оволодіння майстерністю і хистом їх виготовлення учні-підмайстри вправлялися впродовж багатьох років, а при завершенні навчання з двох виробів, які кожен підмайстер мав виготовити, щоб одержати звання майстра, обов'язковим був перстень з кольоровим каменем.
Без сумніву, жіночі прикраси в цю епоху займали перше місце серед тих матеріальних цінностей, в які вкладались зібрані гроші. Так, в середовищі львівського патриціату і міщанства кількість прикрас (клейнотів, біжутерії) набирала вражаючих розмірів.

У 1944 році розпочав свою діяльність Львівський завод металевих виробів.

Джерело: hоnсhаr.оrg.uа

Читайте також:
Неймовірні історії кохання у старому Львові
Найромантичніша легенда Роберта Домса і Зосі

Поділитися з друзями