Кам'яниця грецького купця Костянтина Корнякта. Площа Ринок, 6

Палац Констянтина Корнякта на той час був найвеличнішою житловою будівлею в місті. Цей шедевр, що виходить за межі Львова, стаючи поряд з славними європейськими спорудами ренесансного стилю. Його споруджено у 70-80-х роках XVI ст. будівничим Петром з Барбони на замовлення православного купця Костянтина Корнякта. Він був родом з Греції, з острова Кандії, збагатився на оренді митниць в Галичині, а також займався торгівлею вином, рибою і всякими товарами. Він був одружений з українською шляхтянкою Анною Дідушицькою. Прославився як меценат Ставропігії, поставив своїм коштом вежу Успенської церкви, яка, до речі, також носить ім'я Корнякта і вона була одна з найкращих споруд тогочасної Європи та каплицю Трьох Святителів.
Господар будинку був активним членом і меценатом українського братства при Успенському храмі. Братство відіграло велику роль у розвитку української культури, зокрема шкільництва, друкарської справи, утвердженні правових позицій українського суспільства.

Будівля зведена на місці трьох попередніх кам'яниць: двох — від площі Ринок, одної — від вул. Бляхарської (тепер Ставропігійської). Деякі частини з двох перших так і залишились тут: підвали, готичний зал тощо. В подвір'ї були чудові відкриті галереї. У 1820 р. на місці галерей з півдня побудовано флігель. Залишились тільки галереї зі сходу та заходу. В 1920 р. цей новий флігель знесли і на його місці відродили давні галереї.
Пізніше дім перейшов у власність короля Яна Собєського. Після його смерті в 1696 р. господинею будинку була його вдова Марисенька, а у 1709 — королівські нащадки продали будинок великому коронному гетьманові Станіславу Жевуському. Його родина зробила реставрацію в 1793 р. і володіла ним до 1804 р. коли кам'яницю купив граф Олександр Ходкевич, котрий згодом продав родині Понінських у 1816 р. У 1902 р. нерухомість перейшла до родини Любомирських. А в 1908 р. А. Любомирський продав кам'яницю громаді м. Львова, і з 1909 р. в палаці розгорнути експозицію національного музею короля Яна ІІІ. Ініціаторами створення музею були директор міського архіву Олександр Чоловський та віце-президент Львова Тадеуш Рутовський. 8 травня 1940 р. Історичний музей Королівського столичного м. Львова та Національний музей ім. Короля Яна ІІІ об'єднали в єдиний Львівський історичний музей.
Тут представлено стара зброя, галерея портретів, цехові пам'ятки, види Львова, деякі пам'ятки тут тісно пов'язані з українським минулим: збірка ікон, фелонів, антимінсів, різьби, чотири портрети і дві гравюри Богдана Хмельницького, портрет невідомого козака з XVII ст. тощо.

Палац Корнякта став гордістю львів'ян. З ним пов'язані деякі історичні події. Так, наприклад, десятиріччями історики твердять, що у 1686 р. в тронному залі Королівської кам'яниці підписано так званий "Вічний мир" між Московією та Річчю Посполитою, згідно з яким Україну поділили між цими державами. Сам договір, був укладений на основі Андрусівського перемир'я 1667 р. підписав раніше у Москві королівський посол Кшиштоф Ґжимултовський (1620—1687). А у Львові відбулося лише те, що ми зараз називаємо ратифікацією. Це стало формальним актом закінчення війни, яка розпочалася повстанням козаків на чолі з Б. Хмельницького проти шляхетської Речі Посполитої у 1648 р.

Зараз в Італійському подвір'ї відбуваються концерти, театральні виставки, культурні імпрези, а в палаці розміщено один з відділів історичного музею. З цим об'єктом пов'язана і неординарна подія, яка сталася у 1950-х роках. Через дах сусіднього будинку вночі двоє офіцерів-відставників намагалися проникнути всередину музею та викрасти з нього так званий Михалківський скарб золотих коштовностей (VIII—VII ст. до н. е.). Але на той час скарб уже був вилучений з музею та переданий до Ерматажу. На музейній же поличці у Львові залишалися гальванокопія, яку викрадачі прийняли за оригінал.

Читайте також:
Італійський дворик на площі Ринок, 6
Скромна кам'яниця на площі Ринок, 7
Ансамбль площі Ринок

Поділитися з друзями