Личаків - "Республіка жебраків"

22 лютого 1811 року провели ревізію та перепис усіх львівських жебраків. Це була своєрідна спроба впорядкувати ситуацію на вулицях міста, однак не перша і не остання, бо прохачі у Львові завжди були добре організованою силою.

1811 року в міськраді створили спеціальну комісію для убогих і старців, — розповідає Ігор Федик, історик, науковий співробітник дослідницького центру національно-визвольного руху, член Спілки краєзнавців України. — До комісії увійшли не лише посадовці, але й священики різних церков. 22 лютого провели цю ревізію, а уже 1 березня того ж року було створено Дім праці, де убогим пропонували роботу.

Як ставилась міська влада до львівських бідняків?
У нашому місті в усі історичні часи, окрім радянського періоду, дуже опікувались жебраками. Приміром, у XVI столітті була створена посада — наглядач за міськими старцями, або ж староста дідів. Він мав контролювати львівських бідняків. Самі ж львів'яни називали цього посадовця "бабським війтом".
У XV—XVI столітті у Львові діяли навіть притулки, у яких перебувало кількасот знедолених та вбогих людей. Толерантно ставились до жебраків і представники австрійської влади: виділяли з бюджету кошти на їх утримання — три крейцарі на дорослого, півтора — на дитину. А це були чималі гроші на той час. Також існував Інститут убогих, який очолив вірменський архиєпископ Симонович. Суворо австрійська влада ставилась лиш до пристосуванців, які були неробами, — їх просто виганяли з міста.

А як реагували на старців самі львів'яни?
Жителі міста теж були добрими до жебраків. Приміром, на Личакові, де мешкало багато купців і ремісників, приватні особи надавали бідним притулок, влаштовували для них святкові обіди. На це львів'яни не скупились — накривали щедрі столи. Тому там збиралось багато старців, і Личаків назвали "республікою жебраків".
Ще за Польщі бідняки мали своє об'єднання на Калічій горі. Ця своєрідна жебрацька корпорація визначала, хто де має просити милостиню, та обирала собі керівника. Очільник убогих був авторитетною особою, і старцював у найкращих місцях. Найбільше прохачів стояло біля церкви Святого Юра. Жебрали вони й на площі Академічній, біля пам'ятника Міцкевичу, костелу Марії Магдалини, біля цвинтарів.

Читайте також:
Личаків - "Республіка жебраків"

Поділитися з друзями