Львів, якого вже немає

Цю світлину початку ХХ століття можна назвати справді унікальною, бо це, власне кажучи, Львів, якого вже нема. перед нам вулиця Зелена там, де вона, вигинаючись, іде догори на перетині з вулицею Водогінною.
Вулиця, що прямує догори ліворуч, - Ольги Басараб. Праворуч на ній бачимо дві будівлі: та, що нижче, - відділення психоневрологічного диспансеру, вище - колишня гімназія святої Софії, а тепер СШ №49. Нині лівий бік вулиці займає довга шестиповерхова будівля 1972 року, це гуртожиток техучилища №3, а на сітлині там ще пустир. Жоден із будинків ліворуч на передньому плані до нашого часу не зберігся, тепер тут стоять рядком п'ятиповерхові хрущовки 60-х років. Немає ще на світлині ні гуртожитка Академії ветеринарної медицини, збудованого наприкінці 20-х років, ні офісних будинків радянського періоду вулиці Водогінної, зате нижче, майже по центру, можна впізнати будівлю львівводоканалу, зведену 1912 року, і правіше в зелені будинок, де був кінотеатр "Зірка", а тепер - нічний клуб "Пікассо".

Читайте також:
Пам'ятник Пабло Пікассо

Поділитися з друзями