Львівський єврейський квартал

Знаменитий львівський бургомістр Йоганн Альнпек писав про середньовічний Львів: «Тут натовпи євреїв, це майже їх земля обітована». У найстаршій міській актовій книзі є записи 1383—1384 років, де йдеться про існування громади євреїв, що проживають у межах міських фортифікацій. Деякі історики припускають, що певна частина євреїв переселилася до Львова ще у князівські часи зі зруйнованого монголами Києва. За часів Галицько-Волинського князівства єврейське населення було нечисельним, складалося з купецтва, займалося торгівлею.
Друга хвиля євреїв приїхала до Львова у XIV ст. завдяки польському королеві Казимиру III. Він був єдиним із європейських монархів, хто видав указ про притулок у своїй державі євреїв, вигнаних із багатьох європейських країн. Польський історик Ян Длуґош пояснює це пристрастю короля до своєї коханки, красуні-єврейки Естер. У кращі часи на Галичині існувало 257 релігійних громад, що становили близько 5% світового єврейства. Архітектура синагог становить одну з важливих складових духовної культури «галиціонерів» – місцевих євреїв.
Досить швидко, з припливом євреїв із країн Заходу, повсякденною мовою євреїв Львова став ранній варіант мови ідиш, і цих «німецькомовних» євреїв стали називати ашкеназім – від єврейської назви Німеччини – Ашкеназ. Протягом XIV-XVIII ст. євреї відіграли важливу роль у розвитку цього краю як банкіри, купці, орендарі, корчмарі, ремісники. Як i всюди, євреї утворювали окремий прошарок, який ніколи не змішувався з рештою суспільства.
Старий єврейський квартал у Львові обмежується сучасними вулицями Сербською, Староєврейською і Братів Рогатинців.

Читайте також:
Старе єврейське кладовище
Синагога "Золота Роза"
Фотографії закритої вулиці І. Федорова

Поділитися з друзями