Найдавніший храм Львова - св. Миколая

З церков княжого Львова осереднє місце займала церква св. Миколая під горою Будельницею на вулиці Б. Хмельницького (колишній Волинський тракт). Повз неї переходить стрімка вуличка Під брамкою; здогадуються, що в цьому місці були головні ворота до нижчих частин княжого замку. Церква св. Миколая — це, ймовірно, найстарша церква у Львові. Згадку про неї зустрічаємо в грамоті князя Льва з 1292 року. За традицією вважається двірською княжою церквою, заснованою ще в ХІІІ ст., яка служила не тільки храмом, а й осередком громадсько-політичного життя. Пізніше, з 1544 р. при ній існувало Миколаївське братство, членами якого були українські ремісники. Серед них чисельністю виділявся шевський цех, до якого й належала церква. У міських актах вона вперше згадується під 1445 р.
Теперішня будова є значно змінена протягом довгих віків. Вона не зберегла свого первозданого вигляду. Його змінили ґрунтовні перебудови після пожеж 1623 та 1800 рр., коли згоріли криті гонтом дахи, купол і вежа-дзвіниця над бабинцем. Церква являє собою своєрідну хрещату в плані споруду з квадратним нефом, навколо якого групуються об'єми вівтаря з півкруглою апсидою, прямокутного бабинця і бічних каплиць, також з півкруглими апсидами. Неф і вівтарна частина завершені типовими для української архітектури банями з ліхтарями. Об'ємно-планувальна композиція Миколаївської церкви зближує її з храмами Київської та Володимиро-Суздальської Русі, а також має аналоги в архітектурі південних слов'ян.

Найстарішою частиною вважаються мури з гарного тесаного каміння, які відкрито під час відновлення 1924 р. Вони вказують, що церква мала план т. зв. грецького хреста. В другій половині XVII ст. церкву перебудовано й роботи закінчено в 1701 р., як про це свідчить надпис на арці головної нави. У 1776 р. апсиду північної каплиці перероблено на сакристію. Сліди перебудови виказує характер кладення кам'яних блоків. На східному простінку нави (справа від центральної апсиди, у восьмому ряду від цоколя) помічено вмурований кам'яний блок вторинного використання з перевернутим латинським написом. Отже, стіни перекладено від самого низу. Це ж підтверджують і письмові джерела з 1664 р., у яких, зокрема, говориться, що за Афанасія Желиборського (тодішнього єпископа) "церква св. Миколая почала муруватися".
У XVIIIст. церква була покрита гонтою, в 1800 р. дах погорів, і тоді побудовано теперішні бані, криті бляхою, може бути, що на зразок давніх. Всередині церква незвичайно убога. Старий іконостас погорів 1783 р., залишився з нього тільки один образ Ісуса Христа з Божою Матір'ю й Апостолами. У головному престолі є стара ікона св. Миколая цікавий також образ Богородиці, а рамен якої спливають стрічки з написами, до яких чіпляються грішники. Вдолі змальована морська пропасть і в ній змій з роззявленою пащекою. Є також старий хрест у срібній оправі з XV—XVI ст. На верхній фронтовій стіні нові фрески маляра Петра Холодного. При церкві був старий цвинтар, але з нього збереглися тільки два залишки надгробних плит, вмуровані у підлогу пресвітерії.

Археологічними дослідженнями 1977 р. виявлено, що фундамент апсид на всю глибину також складений з квадрового, але грубіше обробленого каменю, ніж стіни. Будівля зведена на старому цвинтарі, а це, в свою чергу, підтверджує існування на цьому місці давнішої, можливо, дерев'яної церкви. Сучасну пам'ятку дослідники датують кінцем ХІІІ— початком XIV ст.
Архітектура інтер'єра, особлива у верхній частині, має виразні сліди пізньої перебудови. На півциркульній арці, що з'єднує неф з вівтарем, вміщено напис з датою реконструкції храму в 1701 р. Із старовинних пам'яток мистецтва тут збереглися ікона Федора Тіронського (XVII ст.) та ікона Богоматері, яка є цінним твором львівського малярства першої половини XVII ст., за стилем близька до школи художника Федора Сеньковича.
З історії церкви св. Миколая найважливішими є такі події:
— в 1471 р. звільнено її від податків;
— 1543 р. парохія звільнилася від замкового присуду і від того часу була "юридикою", себто всі мешканці в границях парохії підлягали церковній владі;
— Свято-Миколаївське братство існувало від 1544 р.;
— Церква отримала шпиталь, себто захист для знемощілих старців, а також невелику школу;
— В XVII ст. церква стала св. Миколая була церквою українського цеху шевців, які, як уже знаємо, жили у великому числі на передмісті.

Читайте також:
Один з найдавніших храмів Львова — Костел Іоанна Хрестителя
Ансамбль Онуфріївської церкви
Церква Вознесіння Господнього на Старознесенській
Церква святої Параскеви-П'ятниці

Поділитися з друзями