Перший жіночий монастир у Львові. Монастир Бенедиктинок

На площі Вічевій знаходиться цінна пам'ятка ренесансного будівництва — комплекс монастиря Бенедиктинок. До нього входять костел, монастирські приміщення і в'їзна брама. Монастир заснований у 1593 р. Будівництво існуючого костелу розпочалось у 1597 р. Участь у його спорудженні брав видатний зодчий Павло Римлянин, що прибув до Львова з Італії у 1580 роках. Будівництво мурованого костелу тривало до 1616 р. Костел згодом зазнав ряду руйнувань: від пожежі в 1623 році, яка знищила творіння Римлянина, потім від облог. Кілька разів реставрувався. Відбудував пошкоджений пожежею монастир архітектор Ян Покорович. Відбудову закінчено в 1627 р.

Це невеликий за розмірами однонефний храм з шестигранним вівтарем, оточеним з двох сторін монастирською забудовою. Споруджений за межами кріпосних стін, монастир Бенедиктинок, як і інші, що постали поза середмістям, мав оборонне значення. Це засвідчує не лише оборонний мур, яким оточено будівлю в 1608—1610 рр., а й сам вигляд костелу — суворий і строгий. Його пом'якшує єдиний декоративний елемент — різьблені білокам'яні портали. Товщину могутніх стін південного фасаду прорізують глибокі віконні отвори, що нагадують бійниці. Враження неприступності підсилюють високі, з тесаного каменю, ескарпи на торцевому фасаді.

Поряд з храмом здіймається вежа. Вона невисока, але справляє монументальне і цілісне враження завдяки своєму чіткому розчленуванню по горизонталях і ритмічних акцентах: арочний портал внизу, над ним такої ж форми ніша з скульптурою і ще вище — вікно. Замикається вежа по боках пілястрами, що виростають з контрфорсів і тягнуться вгору, завершується фризом та сильно розвиненим карнизом. Фігурно-орнаментальний аттик, яким закінчена башта, надає їй світського і оптимістичного характеру. Чистота стильових форм вежі, дисциплінуюча зібраність, стриманість прикрас ставлять її в перший ряд кращих пам'яток ренесансу у Львові.

Інтер'єр костелу також не відзначається особливим архітектурним оздобленням. Неф поділений на три прясла з нішами-аркосолями в бокових стінах. Кожне прясло перекрито хрестовим склепінням. Між нефом і вівтарем здіймається півциркульна арка, прикрашена різьбленими в камені розетами в квадратних полях. У вівтарній частині увагу привертає білокам'яний ренесансний портал із соковитою орнаментальною різьбою.

З півдня до вівтарної частини прилягає монастирський будинок, складений з каменю і цегли протягом 1611—1687 рр. (до того часу він був дерев'яним). В ньому, як і у вежі, збереглися прийоми й елементи ренесансного будівництва. Цінним архітектурним елементом є відкрита лоджія з трьома арками. Скромні арочні прорізи увінчані нішами, в яких стоять скульптури. Цікаве конструктивне вирішення деяких приміщень. Так, для підтримування склепіння у доволі просторих сінях будівничий застосував лише один масивний стовп. Це — єдиний приклад такої конструкції у тогочасній львівській архітектурі.

Джерело: В. Овсійчук "Архітектурні пам'ятки Львова", В. С. Вуйцик "ДІАЗЛ"

Читайте також:
Один з найдавніших храмів Львова — Костел Іоанна Хрестителя
Найдавніший храм Львова - св. Миколая

Поділитися з друзями