Привид Домініканського Собору

Привид монаха-домініканця мешкає в темряві підземелля, де зараз розташовані книжкові фонди собору. Хоча самі хранителі жодного разу не бачили білого привида, вони не можуть знайти логічне пояснення тому факту, що час від часу з верхньої полиці злітає вниз книга, яка щільно утрамбована серед інших. А за першою книгою падає друга, третя. Найдивніше – книги падають без певної системи. Коли захотіли, тоді й впали. Можуть не падати тижнями, а потім злітати з полиці кілька днів поспіль, а трапляється – і кілька разів за день. Мабуть, все залежить від настрою примари.
Поліцейські, які ночами чергують в музеї, зізнаються – їм буває страшно пройти навіть у туалет. Вночі в темряві собору чутні відгомони невидимої служби. Причому співає хор на латині. У всякому разі, так вважають ті, хто чує цей спів регулярно. Хоча як звучить «мертва» латинська мова наживо, ніхто з молоденьких поліцейських сержантів не знає. Щоразу «служба» триває близько трьох годин, після чого настає тиша. А одного разу через деякий час після закінчення «служби» на одного з поліцейських вийшов білий привид, причому монах пройшов крізь зачинені двері.

Звичайно, через те що в Домініканському соборі оселився привид, ніхто не стане знімати звідси пост охорони. За свідченнями поліцейських, вони вже звикли, зрозуміли, що примарний монах не представляє собою смертельну небезпеку, і вирішили завести спеціальний журнал, в який будуть записувати всі дивацтва тутешнього безтілесного старожила. Припустимо, час початку і час закінчення «служби». Адже за дивною потойбічною логікою вона щоразу починається в різний час, нехай ця різниця і складає всього плюс-мінус півгодини. Або ж одного разу один постовий зафіксував випадок, коли за дверима замкненої і опломбованої кімнати всю ніч стукала друкарська машинка.
Але поки білого привида Домініканського собору ніхто не збирається серйозно вивчати або виганяти. Правда, його постійної присутності в стінах собору є традиційне для таких випадків пояснення: мабуть, душу якогось грішного за життя домініканця ніяк не прийме Господь.

Читайте також:
Домініканський костел або ж храм Святої Євхаристії
Легенда про Вірменський Собор
Чортове крісло в львівському музеї

Поділитися з друзями