Російська окупація Львова у Першій світовій війні



4 вересня 1914 року було створене Галицьке військове генерал-губернаторство, розділене на 4 губернії: Львівську, Перемиську, Тернопільську та Чернівецьку. Губернатором став граф Григорій Бобринський, який прибув до Львова 18 вересня. Його рід походив від нешлюбного сина Катерини ІІ та Григорія Орлова.

До цього у галицькій столиці урядував військовий губернатор полковник Сергій Шеремєтьєв. Спочатку його резиденцією була ратуша, потім він перебрався до будинку Австро-Угорського банку на вул. Міцкевича №8 (тепер вул. Листопадового Чину).
З перших днів окупаційна влада запровадила жорсткий режим і нові правила, щоби надати Львову російський характер. На ратуші повісили російський триколор. Середньоєвропейський час змінили на петроградський. Усі вивіски на крамницях, установах і трамваях переписувалися російською мовою. В обіг запроваджено російські карбованці за заниженим курсом. Встановлено комендантську годину з 10-ї вечора до 4-ї ранку, посилено режим прописки у готелях. Заборонено продаж алкогольних напоїв (за винятком пива на розлив).

Деякі русифікаторські заходи довелося потім скасовувати. Наприклад, у Львові, як і по всій Росії, терміново запровадили правосторонній вуличний рух на вулицях. Але трамвайна мережа була пристосована до австрійського лівостороннього руху. Тож довелося повернутися до нього.
Щодо транспорту, то великою проблемою стала невідповідність ширини залізничних колій – російських (1524 мм) і європейських (1435 мм), використовуваних у Австро-Угорщині. Саме потреба перешивання залізничної колії, яке тривало кілька місяців, створювало проблеми з постачанням фронтових частин та запілля.

Вже 19 вересня, до генерал-губернатора Ейхе, звернулося 19 представників москвофільських кіл на чолі з головою «Русского народного совєта Прікарпатской Русі» Володимиром Дудикевичем. Вони висловили свої вірнопідданські заяви російському імператору, сподіваючись на участь в управління Галичиною й отримання урядових посад.
Але росіяни не надто довіряли москвофілам і намагалися негайно створити власний адміністративний і поліційний апарат. Тисячі цісарсько-королівських службовців втратило роботу та заробіток, а на їхні місця прибували урядовці з-за Збруча.
Військова контррозвідка інтенсивно вишукувала шпигунів. Кілька місяців шукали міфічний підземний таємний кабель, через який зі Львова нібито телефонували до Перемишля і далі – до Відня, щоби передавати військову інформацію.

Тим часом у Галичині восени 1914-го року закривали товариства та часописи. Редакція щоденної газети "Діло", перенесла своє видання до Відня, а в друкарні "Діла" почали видавати "Армейский Вістник", "Львовское Военное Слово", "Львовскій Вістник".
Від початку окупації тривали заходи з русифікації освіти. Російську мову мали викладати не менше 5 годин щотижня у кожному класі, навчання українською мовою було заборонене. Натомість діяли польські школи, виходило чимало газет, польська мова функціонувала на рівні з російською. Була заборонена діяльність НТШ, "Просвіти" та інших "мазепинських" організацій. Проводилися арешти їх активістів.

Російське військо вороже ставилося також до галицьких юдеїв. 27 вересня 1914 року у Львові стався великий антисемітський погром.
Але вже 22 червня 1915 року російське військо залишило Львів перед австрійсько-німецьким наступом.


Читайте також:
Початок історії. Столиця Галицько-Волинського князівства 1272 — 1349 рр.
Львів за часів Польщі та Речі Посполитої (1349—1772 рр.)
Історія Львова в часи Австро-Угорщини (1772—1918 рр.)
Польський Львів (1918—1939 рр.)
Перший день Другої світової війни у Львові (01.09.1939)
Російська армія у Львові (1914 рік)
Російські війська на території Львова

Поділитися з друзями