Свірзький замок на Львівщині

На півдні Львівщини, на берегах річки у с. Свірж Перемишлянського району, розташований найромантичніший замок — Замок Свірж. Вздовж дороги до Свіржа з Перемишлян видніються круті, дивного вигляду скелі, де начебто любив блукати Іван Франко. Ця місцевість була неодноразово залучена в різноманітні кінозйомки та завжди дарує своїм гостям лише позитивні емоції.

Історія замку починається з XVI століття. Він був зведений в 1482 році, але перша згадка про фортецю датується 1530 роком і пов'язаний із благородним родом Свірзжскіх. На той момент замок був одноповерховим, з двома вежами. В середині XVII ст. фортеця була поновлена і укріплена: тоді Свірж перейшов у власність графа Олександра Цетнера. Можливо, реконструкцією займався архітектор Павло Гродзіцький, відомий зведенням у Львові королівського арсеналу. Герби графа Przerowa та його дружини Анни з Замойських Jelita дотепер прикрашають в'їздну браму замку. З боку двору на брамі вибита дата «1530». Саме за часів правління Цетнерів замок розширився на південь, придбав форму замкнутого прямокутника з кутовими вежами і архітектурними елементами в стилі ренесанс. Цетнери дбали не лише про фортецю, а й про містечко: перепланували його, влаштувавши в центрі ринкову площу.
Незважаючи на чудове оборонне розташування — замок був оточений непрохідними болотами, ставками, в підніжжі мурів ровами і звідним мостом, — форпост часто ставав здобиччю нападників. Починаючи з 1648 року його кілька разів захоплювали козацькі загони, він згоряв внаслідок візиту татар, а в 1672 році будівлю було повністю зруйновано турками. У 1675 році до стін Свірзького замку знову підійшли турки, але на цей раз він витримав облогу.

Останнім з Цетнерів володів Свіржем Ігнацій Цетнер, ботанік, на честь котрого названо львівський парк Цетнерівка на Личаківському передмісті. Протягом наступних кількох десятиліть власники маєтку змінювалися що кілька років.
На початку ХХ століття багато зробили для фортеці графи Лямезан-Салянс, які володіли ним в 1907-1930 рр. Роботи з оновлення замку були завершені військовим атташе в Парижі, генералом Робертом Лямезан-Салянс, якраз напередодні Першої світової війни. 2 вересня 1914 р. садиба, підпалена російськими військами, згоріла разом з цінностями, родинними портретами і бібліотекою. Залишилися лише стіни. Де вже було врятуватися клумбам з трояндами перед фасадом замку. Після війни граф Роберт вперто займався реставрацією, залучивши в якості робітників трьох російських військовополонених, які за збереженими малюнками та фотографіями відтворювали знищені портали, розетки та рослинні орнаменти на стелях. Лише дахи башт граф зробив іншими, вищими, більш бароковими. Продовжив відбудову зять генерала, граф Тадеуш Комаровський. Відновлення тривало до тих пір, поки не почалася Друга світова війна, яка частково зруйнувала будівлю. В радянські часи фортеця знову була задіяна у реставрації та використовувалася як школа трактористів, згодом як будівля творчості союзу архітекторів. Щоправда, під час нескінченної та кволої реставрації було дещо змінено внутрішнє планування споруди.

Джерело: uа.іgоtоwоrld.соm;cаstles.соm.uа;lvіvtоur.соm.uа

Читайте також:
Сколівські Бескиди
Погулянка очима мандрівників
Історичні околиці Львова. Село Підгірці
Єзуїтський парк

Поділитися з друзями