Вулиця Шевська, старіша від площі Ринок

Львівська площа Ринок будувалася за унікальним плануванням.ю яке називається ортогональним і досить рідко трапляється навіть у європейських містах: з площі під прямим кутом виходять вісім вулиць. Від північн-західного кута площі Ринок на захід іде вулиця Шевська. Ще до побудови площі польським королем Казимиром III вулиця мала назву «Шевська». Оскільки серед тодішніх польських ремісників шевців не було, то вулицю заселяли, мабуть, здебільшого українці. У кінці XVI ст. трапляється назва «До Хвіртки», бо вулиця виходила до Єзуїтської хвіртки у міських мурах. Від початку XVII ст. вулиця називалася Єзуїтською, бо сполучала площу Ринок з Єзуїтською колегією. Після касації ордена єзуїтів за австрійської влади 1773 року в будинку колишньої колегії розмістилися адміністративні органи, і вулицю назвали Трибунальською, бо у ті часи в будинку містився цивільний трибунал. Радянська влада перейменувала її від 1957 року на вулицю Народної гвардії імені Івана Франка — на честь підпільної організації, яку створили 1942 року у Львові. Тільки 1990 року вулиці повернули назву Шевська, яку вона втратила майже 400 років тому. Забудова вулиці — бароко, класицизм, неоренесанс.

На південному боці вулиці, на розі з площею Яворського, під № 1 від радянських часів містилася найбільша і найпотужніша фабрика хімчистки та фарбування одягу у Львові з ательє «Сніжинка», у 1950—60-х роках тут також було ательє мод 1-го розряду, роздрібно-гуртова база «Холодокомбінату», база культтоварів, галантереї, взуття та текстилю, а за польських часів — горілчана фабрика Кроніка. Під № 3 за часів СРСР був магазин «Меблі». Імпортні джинси, офіційно можна було купити на вул. Шевській №4 у 1980-х роках. За польських часів у будинку №6 був магазин дамськго одягу "Корнера". 23 травня 2004 року будинок був відреставрований. В 1950-х роках у будинку №8 містився гуртожиток Механічного технікуму, а в 1970-х був один з найстаріших букіністичних магазинів «Знахідка» з автентичною вивіскою.
Під № 10 за польських часів був готель «Під трьома коронами» і ресторан Анни Колонської, а також магазин взуття Штарка. За часів СРСР до вісімдесятих років тут був тир, а зараз — магазин італійського одягу та взуття. Фасад оздоблений класицистичними рельєфами авторства Гартмана Вітвера, а останній поверх, добудований приблизно у період із 1822 по 1826 роки, доповнений роботами Антона Шімзера.
У будинку № 14 за польських часів був меблевий магазин Кіршнера і магазин ламп і порцеляни Мнекеса, а за радянських — салон замовлень продторгу, «Будербродна», а потім там містилося кафе.
У будинку № 16 за Польщі містилася торгівля папером Шаффа і меблевий магазин Юзефа Гермеліна. Перебудовувався в 1918 році. Цегляний, витягнутий за планом, триповерховий, з характерним трьохвіконним асиметричним фасадом, завершений аттиком і розкріплюють карнизом. Міжповерхові членування підкреслені пасками, вікна увінчані сандриками, трикутними в другому поверсі і сегментними в третьому. Фасад прикрашає ліпний орнаментальний фриз між другим і третім поверхами. У 1950-х роках — тут знаходилася майстерня з ремонту ваг і вимірювальних приладів.

Північний бік вулиці зазнав нищівних руйнувань на зламі тисячоліть. 1 жовтня 2002 року на вулиці Шевській, 12 стався обвал внутрішнього перекриття будинку.

Джерело: Мельник Б. Вулицями старовинного Львова.— Львів: Світ, 2001.— 272 с.

Читайте також:
Ансамбль площі Ринок
Зниклий пам'ятник гетьмана Яблоновського
Площа С. Яблоновського — захисник Львова від татар

Поділитися з друзями